Кожен раз коли пишеш якийсь матеріал до цього щось або хтось спонукає. Цього разу написати матеріал спонукала розмова з двома ще відносно молодими чиновницями селищно-сільського рівня, які заявили що газети зараз ніхто не читає. Очевидно, вони ще не доросли до рівня аристократизму та інтелегентності розвинених країн, де уже зрозуміли, що інформація у гаджетах далеко не вся є корисною. Раджу почитати статтю Олександра Рудяченка: «Освіта. Цифрова деменція». У ній йдеться про те, що ще у 2012 році німецький нейробіолог і психіатр Манф- ред Шпітцер опублікував книжку «Цифрова деменція». В публікації він стверджував, що «смартфони стрімко збільшують лави першого в історії покоління, чий мозок зменшується, хоча їм ще не виповнилося 30 років».
Манфред Шпітцер здобув ступінь доктора медицини. Він також мав ступінь доктора психології.
Далі у статті йдеться про дивну епідемію забудькуватості і південно- корейські лікарі пов’язали це зі зростанням інтенсивного використання смартфонів. Це явище дослідив Манфред Шпітцер і прийшов до висновку: «Людський мозок поводитися наче м’яз.
Він росте, коли його використовують, і атрофується, коли його не використовують. Кожне когнітивне завдання, яке ви передаєте на аутсор- синг девайсу (будь-якому електронному комуніка- тору: мобілі, ПК, ноут- буку, планшету), – це завдання, яким ваш мозок більше не переймається.
I тоді нейрогенні ланцюги (функціональні об’єднання нейронів), зазвичай відповідальні за подібну роботу, не зміцнюються. З часом, без регулярних відвідин ментального спортзалу, вони хиріють так само, як слабшає анелічний м’яз».
Дослідник стверджував, що «десятиліття бездумного ког- нітивного аутсорсингу призводять до початкової стадії атрофії частіше і частіше спостерігаються у молодого покоління».
Стаття об’ємна і я не маю на меті її переповідати. Але цікавий факт все ж наведу: «Скажімо, Стів Джобс заборонив дітям наближатися до іРад.
Гейтс обмежив час перед мо- ніторним екраном до 30 хвилин на добу».
«Звернули увагу? Топи, які найбільше знають, що саме їхні продукти носять із дитячим-під- літковим-юнацьким мозком, власних від смартфонів захищали…».
Зверну увагу прихильників суцільної цифровізації на ще одну статтю Олени Завацької, де вона стверджує, що «Швеція визнала помилку» і витратила 104 мільйони євро, щоб її виправити. Чому «цифрові школи» повертаються до паперу». «Що каже наука? – Метаналіз 49 досліджень (2024) підтвердив: з паперу засвоюється на 25 % більше інформації, ніж з екрану.
А тепер повернемося до паперу, точніше до паперових видань. Їх в Україні стає все менше, тиражів також менше. Причин кілька. Справді, електронні носії інформації витіснили паперові у багатьох випадках. Легше придбати один раз на кілька років телефон чи планшет, а не кожного тижня йти купувати газети, або ж нервувати що «Укрпошта» принесе тобі газету невчасно, коли вже більшість інформації і так відомо. Програють паперові ЗМІ і в оперативності. І в той же час «реформи по-Смілянськи» добивають місцеві газети черговими видумками типу сортування газет з Луцька у Львові, а потім перевезення їх до Рівного. Таким чином газети до читача приходять ще на день-два пізніше. І нема захисту редакціям ні від професійних спілок, ні від представників влади.
Та, працюючи більше 40 літ, саме у паперових ЗМІ хочу нагадати, що й газети, журнали та книги мають свої переваги. Розуміючи, що ми втрачаємо в оперативності, на противагу ставимо ексклюзивність, аналіз у матеріалах, яких мало в електронних носіях. А навіть якщо вони є, то масовий читач лише листає інформацію, а не заглиблюється в аналіз речей. І запитайте у таких читачів, що вони запам’ятали з того чтива через 15 хвилин. Залишається, як правило, лише осадок від того, що якийсь представник влади чи олігарх підозрюється у якихось зловживання. І нічого, що ще суд не виносив рішення. У свідомості уже залишилось – винен.
Що ж до газет, то тут інша ситуація. Редакція несе відповідальність за кожне слово і може піддатися не лише суб’єктивному осуду, але й заяви в суд.
Крім того, кожна газета має власні сторінки тематичні, які подобаються певним категоріям читачів: чи то жінкам, дітям, чи любителям мисливства, спорту, автомобілістам, краєзнавцям, літературно-художніх творів.
Отже, у газетах корисна і достовірна інформація, читання для душі і розуму, виховують у суспільстві почуття громадянської гідності, показують реальний світ, джерело про нинішнє героїчне, а також про минуле.
І знову згадався воїн – Тарас, з яким спілкувався під час ярмарки у Гощі. «Не здавайтеся, творіть і далі газету. Ви не уявляєте якби ми хотіли мати живу інформацію про життя місцеве».
Тож про життя місцеве, дорогі наші читачі, ви ще поки що маєте можливість читати. Лікарі стверджують: перед сном ні в якому разі не читати інформацію з інтернету – серце буде неспокійне. А ось одна наша читачка Валентина каже: «Читаю «Рідний край» перед сном. Газета добра, видно що життя вирує. І це несе радість і спокій».
А ще один читач Сергій, коли приносять йому газету, одразу переглядає її. І каже: «Як я люблю цей газетний аромат!».
Насамкінець запитаєте: чи я не читаю інформацію з інтерне- ту? Читаю, але одразу фільтрую, яка мені буде корисна, а яка несе лише бруд, корисливість і токсичність. Тож читайте собі на користь, а не на шкоду. В «Рідному краї» ви знайдете для себе чимало корисного.