Слухачка курсу «Надання домедичної допомоги» та викладач Рівненського центру ПТО ДСЗ допомогли людині з інфарктом
Слухачка Рівненського центру ПТО ДСЗ Ольга Ніколайчук того дня добиралася на заняття тролейбусом, коли чоловік пенсійного віку, який стояв поруч, раптово почав падати. Пасажири, – хто розгубився, хто злякався, а хтось нічого не зрозумів, – не зрушили з місця, немов заціпеніли. Першою на допомогу людині, котра втратила свідомість, кинулася Оля. Потім з другого кінця тролейбуса їй на поміч прийшла ще одна жінка. Як з’ясувалося пізніше, це була викладач Рівненського центру ПТО ДСЗ Валентина Балацька. Спільними зусиллями чоловіка підняли і всадили у крісло. Чоловік то втрачав свідомість, то приходив до тями і було видно, що якнайшвидше потребує допомоги медиків.
- Ми почали гукати кондуктору, щоб зупинили тролейбус, бо треба людину винести з транспорту і викликати швидку, – розповідає Оля Ніколайчук. – А в пам’яті одразу почали спливати рекомендації інструкторів з домедичної допомоги. Тим більше, що день перед тим, наша група закінчила ці заняття.
- Ми побачили усі ознаки інфаркту, тож розуміли наскільки важливо, щоб пенсіонер реагував на наші слова і докладали усіх зусиль, щоб він не втрачав з нами зв’язок, – до розмови долучається викладач Рівненського центру ПТО ДСЗ Валентина Балацька. – Навики з надання домедичної допомоги я отримала на початку війни, навчаючись на курсах у одній із громадських організацій. І відтоді у моїй сумочці завжди є турнікет, рукавички і маска.
На зупинці «Ринок» чоловік з числа пасажирів допоміг жінкам вивести людину на тротуар. Рятівниці одразу викликали швидку і в очікуванні медиків надавали посильну домедичну допомогу.
- Дуже важливодо приїзду швидкої підтримувати з потерпілим контакт, переконатися, що у його дихальних шляхах немає сторонніх предметів, дізнатися, які у нього були проблеми зі здоров’ям, щоб, викликаючи медиків, можна було їх зорієнтувати до кого вони їдуть. У цьому випадку з’ясувалося, що пенсіонер вже пережив інфаркт та інсульт. За десять хвилин приїхала швидка і медики підтвердили, що у пенсіонера інфаркт, – розповідає Валентина Балацька.
Так, дві особи, які у різний час здобули навички з надання домедичної допомоги, врятували людину, котра знаходилася у критичному стані. І обидві наголосили, що кожен з нас має вміти допомогти потерпілому у будь-якій ситуації. У розвинутих європейських країнах – це норма. Стабілізувати положення потерпілого чи пораненого, зупинити кровотечу,повернути людину до свідомості чи провести серцево-легеневої реанімацію там вчать учнів шкіл. Це – ознака цивілізованого суспільства.
Опанувати такі необхідні навики вам допоможе Рівненський центр ПТО ДСЗ, який спільно з Центром готовності цивільних м. Рівне Благодійного фонду Сергія Притули підготував інтенсивний курс для цивільного населення «Надання домедичної допомоги постраждалим в умовах воєнного часу». В програмі інтенсивного 40-годинного курсу слухачі опанують базові знання з правил надання домедичної допомоги при невідкладних станах, допомоги при кровотечах, забезпечення прохідності дихальних шляхів, надання допомоги при втраті свідомості, проведення серцево-легеневої реанімації, надання допомоги при травмах, навчаться надавати домедичну допомогу при болях у животі, опанують основи побутової токсикології та психологічні особливості комунікації з особами, які постраждали від війни. Навчання передбачає практичне відпрацювання теоретичних знань на манекенах (навички надання серцево-легеневої реанімації та тампонування ран), учбовому дефібриляторі та турнікетах для зупинки кровотечі.Понад 85% часу, виділеного на навчання, йде на відпрацювання практичних навичок!
- Нині в Україні ніде немає безпечного місця, бо точиться війна і «прилетіти» може скрізь. Ти можеш потрапити в аварію, або в тебе просто «прихопить» серце, – говорить Валентина Балацька. – Сьогодні ти пройшов повз того, хто потребував порятунку, бо подумав, можливо чоловік випив зайвого, тож не варто зупинятися біля нього. Та завтра біда може трапитися з тобою. І добре, коли хтось знаючий і милосердний в ту мить опиниться поруч. А якщо ні?