Вівторок, 17 Листопада, 2026

З фронту – на власне весілля

«Відчував її підтримку»: військовий та волонтерка одружилися...

Сильним можна стати лише пересиливши себе

Мабуть, ви не раз ба­чили як ваші...

Мамо,як мені бути

З мамою у мене довірливі стосунки склалися...

Скрипка.. на згарищі

НовиниСкрипка.. на згарищі

Те 13 жовтня 2026-го залишиться в історії рівнян як трагіч­ний день. Ворожий БПЛа влучив у інститут культури, розгро­мивши приміщення, поранивши людей. Звісно що ця трагіч­на новина зачепила свідомість багатьох людей. А особливо тих, хто хоч якось причетний до цього закладу. Як ось сусідка, яка сиділа поруч зі мною в автобусі. Вона розглядала у те­лефоні результат того розбою кацабських потвор. Мимо волі зав’язалась розмова. Ще молода жінка віком десь до сорока літ промовила фразу, яку можна з успіхом поставити у заго­ловок цієї публікації: «Скрипка на згарищі».

– Я свого часу навчалася у РДГУ, якраз у тому приміщенні, де потрапив безпілотник. Скільки приємних спогадів навіює ця культурно-мистецька обитель. Скільки культурних ціннос­тей ми там осягнули. Скільки концертів, репетицій, зустрічей з митцями там відбулося. І хоч минуло 16 років, як я там на­вчалась і не працюю у галузі культури, але спогади наймилі­ші. Навчались ми разом з Танею, до якої їду в гості. І вона та­кож змінила професію, ми все ж часто згадуємо нашу альма матер. Тут і у мене, і в подруги було перше кохання. На жаль, в обох не закінчилось щасливо, бо занадто тоді були вимо­гливими до хлопців та й думали про кар’єру. Нині це виглядає так непотрібним. Більше ні мені, ні Тетяні не трапились сер­йозні стосунки, сім’ї ми так і не створили, – захотілось жінці розповісти свою сповідь. Іноді так буває, що незнайомій лю­дині можна розповісти сокровенне, а ніж тій, яка багато про тебе знає і їй не хочеться довіритись. Бо може розпатякати всім кому попало, або в глибині свідомості ще й позлорад­ствувати.

– Нині уже шансів створити сім’ю дуже мало, бо чимало однолітків загинуло на фронті або ж одружені. А так хочеться народити дитинку! – продовжила сповідь молодиця.

Ця війна породила стільки трагедій. І не лише у родинах, де жінки похоронили своїх лад, а діти залишились без бать­ків. Але й не створених сімей в Україні. Скільки красунь до­родних виїхало за кордон у пошуках не тільки заробітку, втечі від війни, але й у пошуку свого щастя.

Скосивши очі, побачив модну, здорову жінку, про яких ка­жуть «кров з молоком», але з засмученими очима.

Телефонні дзвінки від подружки Тані перервали нашу до­вірливу розмову. Очі моєї сусідки повеселіли. Вона зібрала речі, подарунки і попрощавшись, рушила до виходу. А мені захотілось услід послати молитву цій миловидниці, щоб збу­лися її мрії жіночого щастя.

Тарас ПОКУТЯНСЬКИЙ.

Перегляньте наш інший вміст

Перегляньте інші теги:

Найпопулярніші статті