Війна – це не лише передній край її боротьби. Не тільки діяльність економічна, завдяки якій тил допомагає воїнам на передовій. Це і масштабна робота соціального характеру у місцевих громадах. Адже здебільшого працездатні годувальники родин служать в армії. Є сім’ї, де війна забрала годувальника. Є й такі сім’ї, де дієздатні виїхали за кордон, залишивши престарілих батьків на опіку держави. Та додайте ще тих, хто повернувся з фронту і потребує догляду. І мільйони внутрішньо переміщених осіб, які залишились без власного житла, майна і опіки рідних.
Отже, без потужної соціальної допомоги вище названим категоріям вижити досить важко. Для реалізації завдань соціального характеру у Шпанівській громаді створили підрозділ відділу соціальної допомоги Центр надання соціальних послуг. Створена команда із десяти осіб. З них 5 соціальних робітників, які мають певну кількість підопічних. Довелось бути свідком розмови якраз однієї з таких робітниць Оксани Продай з керівником Центру Олександром Кузьмичем, яка наполегливо просила вирішити якесь питання. Це підтвердження, що байдужих у Центрі надання соціальних послуг немає.
А Олександр Леонідович запрошує до кабінету, де дислокувалась решта команди. Наталія Вікторівна Войтович завідувача відділом надання соціальної допомоги вдома. Аліна Віталіївна Батарєва – фахівець із соціальної роботи. Ніна Тарасівна Прончук соціальний працівник із супроводу ветеранів. Як і Світлана Василівна Кравчук, яка опікується старостинським округом Великожитинським. Саме на двох останніх жінок із цього списку покладено обов’язки супроводу ветеранів і демобілізованих осіб. І вони, як ніхто, розуміють цих осіб, бо їхні сини безпосередні учасники бойових дій. Син Світлани Василівна – Михайло – Герой України. Після поранення він проходить реабілітацію у госпіталі. А ось син Ніни Тарасівни – Тарас – Герой АТО. Він зростав справжнім патріотом. Ще у шкільні роки був помічником – прислужником священника Свято-Анно-Зачатіївського храму. У школі був активним спортсменом, ходив у гурток рукопашного бою «Спас». Після закінчення технологічного коледжу НУВГП отримав фах електрогазозварника. А як тільки виповнилося 18 років підписав у листопаді 2015 року контракт з 36 бригадою морської піхоти. Як заступник командира бойової машини брав участь у боях під Маріуполем. Саме тут і застала його куля ворожого снайпера. Тарас Вікторович Прончук нагороджений державною нагородою – орденом «За мужність ІІІ ступеня», іншими нагородами.
Мати Ніна Тарасівна продовжує справи сина – допомагає ветеранам і їх сім’ям вирішувати соціальні питання, іноді доводиться долати бюрократичні бар’єри у владних кабінетах.
Рутинна щоденна робота команди Центру не вимірюється якимись матеріальними здобутками, адже це допомога тим, хто сам не може справитися з чимось. Шпанівська громада виділяє чималий ресурс на підтримку соціально незахищених осіб, які віддали сили, здоров’я і життя у російсько-українській війні. Та з вдячністю приймає допомогу зарубіжних донорів.
– Нам пощастило, – каже Олександр Кузьмич, — що ми потрапили у програму українсько-швейцарського проекту «Всетурбота» «Діємо для здоров’я». В області таких громад, як наша, небагато. Та й, власне, в Україні у неї потрапили лише 6 областей. Всього поки що задіяно 16 тисяч осіб. Фахівці, які займаються цим проектом надають практичну і методичну допомогу. Зокрема, є співпраця з фахівцями наших медзакладів. Ті особи, які потрапили у проект отримують ваучери на медикаменти та засоби гігієни. Надаються й інші послуги. А також проводяться навчання, корисними є методичні поради.
Центр знаходить різні способи як поліпшити обслуговування вразливих категорій населення. Та головне, що у колективі Центру надання соціальних послуг Шпанівської сільради байдужих працівників немає.