Ось уже понад 80 років надає свої послуги населенню обласний шкірно-венерологічний диспансер.
Четвер, 28 листопада цього року – один із важких днів цієї російсько-української війни. Однак співробітниці комунального підприємства «Рівненський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Рівненської обласної ради Світлана Савчук та Інна Змієвська все ж їдуть у Корецьку лікарню. Тут їх чекає директор Корецького ЦПМСД Наталія Волківська та пацієнти, які потребують профільних оглядів. Це уже не перший виїзд фахівців закладу на місця. Огляди проводились протягом лише цього року у Володимирецькій, Рокитнівській, Дубровицькій, Зарічненській громадах. Ще один такий виїзд планується у Демидівську громаду. Такі консультації збирають чимало людей і є підсиленням закладів первинної медицини. Адже з віддалених населених пунктів не завжди є можливість приїхати до Рівного, де б отримати послуги диспансеру.
Світлана Вікторівна Савчук працює у закладі не так давно після закінчення Чернівецького медуніверситету. Однак уже завоювала авторитет у колективі, володіючи новітніми формами діагностики та лікування шкірно-венерологічних хвороб. Інна Дмитрівна Змієвська – лікар дермато-венеролог з досвідом та ще обіймає посаду завідувачки методичного кабінету. Аналізуємо результати таких поїздок і оглядів пацієнтів.
– Здебільшого, – каже пані Інна, – хвороби звичні – псоріаз, грибкові інфекції, алергічні дерматити. Однак, іноді трапляються і не дуже прості випадки, зокрема попередній діагноз – рак шкіри, або передонкологічний стан. Оглядаємо також дітей. І це дає можливість призначити різне лікування – консервативне, спостереження за місцем проживання. Або ж рекомендуємо дообстеження та подальше лікування у стаціонарному відділенні. Окрім того, як свідчить історичний досвід, під час війн та пов’язаних з ними економічних, соціальних та психологічних проблем, міграційних процесів населення відбувається зростання кількості венеричних захворювань, зокрема – сифілісу. Спостерігаємо таку негативну тенденцію і в Рівненській області.
Завершується наша подорож. Фахівців диспансеру зустрічає директор Корецького центру первинної медико-санітарної допомоги Корецької міськради Наталія Волківська. Кілька хвилин і уже готові кабінети для огляду пацієнтів.
Пізніше Наталія Анатоліївна скаже:
– Через інтенсивність повітряних тривог, пацієнтів зібралось трохи більше тридцяти. Однак ми дуже вдячні колегам за професійні вузькопрофільні консультації. Такі ми не завжди можемо дати на місці. І доводиться людям їхати в диспансер за направленнями. А тут на місці можна було проконсультуватися.
Здавалося б, значна кількість населення виїхала з України у зв’язку з війною. Тож і пацієнтів мало би бути менше. Однак, коли заглянемо у статистику, то це з точністю до навпаки. Так, у 2022-му році проведено 26286 амбулаторного прийому. А уже у наступному році 34802 прийоми. Або ж проведення лабораторних обстежень зросло від 72416 до 180124 випадків.
Керівник закладу Сергій Гордієвич пов’язує це зі стресовими ситуаціями, яких під час війни стало набагато більше. Тож чимало висипок, свербежу, алергічних паталогій і навіть онкологічних захворювань через наш психо-емоційний стан.
– Крім оздоровлення цивільного населення, – продовжує розповідь Сергій Григорович, – в умовах воєнного стану в державі виникла необхідність оновити підходи до взаємодії військової та цивільної медичних служб. Тому ми тісно співпрацюємо з військовим госпіталем. Тож протягом торішнього року і цьогоріч ми надали допомогу більше 1100 пацієнтам. В тім числі стаціонарно проліковано майже 400 таких пацієнтів. Усі військовослужбовці, яких скеровують до нас для уточнення діагнозу та вибору тактики лікування, отримують безкоштовний новий спектр діагностичних та лабораторних обстежень, амбулаторне чи стаціонарне лікування. У стаціонарному відділенні воїни розташовані у кращих умовах, у двомісних палатах.
У керівника будь-якого медзакладу, а тим більше такого специфічного, як шкірвендиспансер завжди чимало клопотів. Часто вони пов’язані навіть не з посадовими інструкціями, але нинішня обстановка змушує приймати і забезпечувати рішення. Приміром, привезли якусь гуманітарку, але не в сам заклад, а у сусідню область.
– Та це уже звично, що протягом дня треба мати час і для вирішення не лише традиційного характеру, – продовжує розповідь Сергій Гордієвич. – Найбільш приємно, коли є можливість поліпшити матеріально-технічну базу закладу. Так, за 2023-24 роки придбали за кошти спеціального фонду центрифугу, насоси інфузивні, гематологічний аналізатор, аналізатор сечі, апарат для визначення ШОЕ. Також постійно тримаємо на контролі медикаменти, розхідні матеріали, лабораторні реактиви і засоби індивідуального захисту.
А ще ж є і приміщення, які треба утримувати в належному стані. Тож замінили 15 вікон на енергозберігаючі, проведемо поточний ремонт даху стаціонарного корпусу. Відремонтовано систему водозливу тощо. Оновлено процедурний кабінет, оглядовий кабінет, осучаснено реєстратуру. Зробили ремонт та перенесли у більш пристосоване приміщення палати інтенсивної терапії. Та про всі оновлення й не опишеш.
Поточного року заклад працює згідно укладеного Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за наступними пакетами: «Профілактика, діагностика, спостереження лікування та реабілітації в амбулаторних умовах», «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій», «Діагностика, лікування та супровід осіб із ВІЛ (та підозрою на ВІЛ)», «Мобільна паліативна медична допомога дорослим і дітям».
В закладі функціонує амбулаторно-поліклінічне, стаціонарне відділення та клінічно-діагностична лабораторія.
До речі, стаціонарне відділення є на сьогодні одним із двох в Україні.
Окрім основної роботи, працівники закладу також не забувають про благодійність та волонтерську діяльність. Брали участь у підготовці укриттів, плетінні сіток, передачу гуманітарної допомоги для армії та внутрішньо переміщених осіб.
Нещодавно заклад відзначив своє 80-ліття. Нині уже не порахуєш скільки осіб за ці роки отримали медичну допомогу у нашому краї від диспансеру. Як працюватиметься далі, звісно, залежить від колективу, від договорів з НСЗУ, від розуміння пацієнтів, які змушені за деякі послуги витратити власні кошти, бо держава не забезпечує всім необхідним.
А ось Сергій Гордієвич так каже під фінал нашого матеріалу:
– Відомо, що успіх роботи будь-якого механізму залежить від гармонійної взаємодії його елементів. Це стосується і роботи колективу, який повинен стати однією командою з єдиною метою, пріоритетами і прагненнями.
Створити згуртований колектив, який готовий працювати не тільки за грошову винагороду, а й заради спільної ідеї і успіху не зовсім просто.
Життя триває, світ змінюється, і ми змінюємось разом з ним. Лише людські цінності є незмінними скрізь і завжди, вони є тим, що надає життю сенс та орієнтир, допомагаючи нам рухатися вперед. Тому ми хочемо і прагнемо бути корисними навіть у такі важки для держави часи.
На фото: Сергій Гордієвич; Інна Змієвська, Наталія Волківська, Світлана Савчук; Колектив диспансеру