Зворушливо і величаво, богатирським шоломом – главкою возвеличується в с. Корнин Миколаївська церква. Збудована церква в XVII ст. Церква дерев’яна, на кам’яному фундаменті.
Церкву неможливо віднести ні до готичного стилю, ні до ренесансу, ні до бароко. Тут з огляду на місцеві умови витворився різновид національного стилю. Особливістю цього стилю є гранична простота і разом стримана величавість, яку можна побачити і у інших церквах нашого краю.
Всі архітектурні форми церкви приведені до повної злагодженості між собою. Ця загальна композиція порушилася в 1867 році добудовою дзвіниці, яка зведена на кошти прихожан. На дзвіниці 4 дзвони. План церкви складається з трьох дільниць, а саме — бабинця (притвора), який ще в часи раннього християнства служив місцем для так званих оглашених, які готувалися прийняти хрещення, центральної дільниці та вівтаря, що символізує царство небесне.
За православними канонами храми неодмінно будувалися на схід, оскільки моляться завжди на Схід, до Єрусалиму, до Христа. З будівництвом церков удосконалювалось і втілення христа, як одного із духовних символів українського народу. У Корнинській Миколаївській церкві трираменний хрест із «скісним» перехрестям.
Вважається, що Корнин від слова «корняти» (колоти), бо тут, мовляв, при лісовому роздоріжжі розбишаки «корнили» людей. Дехто навіть вважав, що Корнин має зв’язок зі словом корний «покірний».
В околиці Корнина виявлено кургани: 13 – на вигоні, 35 – коло могилок (кладовища). Вони мають волинський тип поховань. Поблизу села Загорощі виявлено поселення доби бронзи, а на його околицях та між селами Корнином і Колоденкою – городище та 4 курганні могильники часів Київської Русі.
За книгою Миколи Теодоровича Церкву Святого Миколи у Корнині збудували десь напередодні 1771 року. Біля храму окремо дзвіниця. Чеські поселенці молились у каплиці сільського училища, а також у костелі Квасилова.
Храмове свято
в Корнині
Свято-Миколаївській церкві, що в Корнині поблизу Рівного, більше 300 років. Але болісним був перехід цієї парафії під юрисдикцію Київського Патріархату. Близько другої години ночі 8 листопада 1993 року загорілася зсередини ця старовинна святиня. Згорів весь внутрішній інтер’єр. Залишилася неушкодженою лише плащаниця, що знаходилась у кіоті, спускна ікона Божої Матері та ікона Святителя Миколая. Через півтора місяця після пожежі тут сталася крадіжка, під час якої зникла ікона угодника Божого Миколая.
«І ось всі ці 10 років корнинці відновлювали свою святиню. Уже до Великодня миряни вишили майже сто рушників, прикрасивши ними церкву.
Цьогоріч на храмове свято владика Даниїл звершив освячення оновленого храму та відслужив Божественну Літургію. З благословіння Патріарха Філарета, на Малому вході, архієпископ Даниїл вручив настоятелю парафії Миколі Меланчуку нагороду – хрест з оздобами.
Після Богослужіння духовенство та миряни хресною ходою прийшли до перехрестя при в’їзді в с. Корнин. Тут владика освятив фігуру Пресвятої Богородиці, збудовану на кошти приватних підприємців Григорія і Галини Шепеляк. Владика також вручив орден Святого князя Володимира III ступеня Григорію Шепеляку. Чудовими піснеспівами порадував усіх дитячий церковний хор».
Михайло Соколівський «Духовна нива» ч 5 (005), червень 2003 р.
Настоятелем тут отець Микола Меланчук. 1 серпня 1993 року Миколу Меланчука рукопокладено в сан диякона, 10 вересня нього ж року під час Божественної Літургії у храмі Преподобного Іова Почаївського с. Смига Дубенського району – у сан священика.
За сумлінну та ревну службу Святій Православній Церкві священик Микола Меланчук нагороджений наперсним хрестом, митрою та ювілейною медаллю з нагоди 2000-ліття Різдва Христового.
Митрофорний протоієрей М. Меланчук має талант до високозмістовних, зворушливих проповідей, а ще талант від Бога до віршування. Свої поезії він друкував у різних газетних виданнях. І ось з благословіння Високопреосвященного єпископа Рівненського і Острозького Даниїла у світ вийшла перша поетична збірка священика Миколи Меланчука. У ній він оспівус християнські чесноти, які є дороговказами на тернистій стежині нашого спасіння.