Рівненський центр ПТО ДСЗ та волонтерський рух тісно пов’язані з 2014 року, коли розпочалася росіянська інтервенція східних областей України. Працівники Центру та відділень допомагали коштами та продуктами воїнам, давали дах тоді ще нечисленним втікачам із окупованих руzкім міром територій.
Яскравим прикладом є співпраця з волонтерами працівників Гощанського навчального відділення. Зокрема майстер виробничого навчання Сергій Торуля разом зі слухачами за професією «Коваль ручного кування» постійно виготовляє для потреб ЗСУ скоби, кирки, сокири та інший необхідний інвентар.
Закон збереження матерії ніхто не відміняв. Щоб з’явилися кирки і скоби потрібен метал і вугілля. І їх появу у «Ковальські майстерні» забезпечують гощанські волонтери. Щотижня тут виробляють близько 150 кирок, кілька десятків монтажних лопаток і ломів.
- Наші захисники постійно укріплюють лінію оборони, риють окопи, а, отже, їм
потрібні для цього кирки і сокири. Вони укріплюють бліндажі, тож є гостра потреба у металевих скобах, якими стягуються колоди, – розповідає колишній вчитель історії, а нині пенсіонер і волонтер Леонід Рокунець. – І ми, в міру наших можливостей, забезпечуємо їх всім необхідним. Адже коли воїн стає на святу справу і своїми грудьми обороняє кордони Вітчизни, обов’язо тих, хто нині у тилу – допомагати йому.
Як пояснює Леонід Рокунець, промисловість не встигає виготовляти ці необхідні речі для будівництва фортифікацій у достатній кількості. Тож волонтери щоразу на фронт з Гощі відправляють ці необхідні речі партіями у понад тисячу штук. За словами колдишьного вчителя історії нині такої допомоги найбільше потребує Лиманський, Бахмутський та Запорізький напрямки.
На запитання журналіста чи йому не страшно довозити гуманітарні вантажі на фронт гозщанський волонтер відповів:
– Страшно було першого разу. Зараз просто незвично, що все зруйновано. А страх зник, бо наші поїздки стали буденною справою. Адже я два роки постійно в дорозі, як кажуть, працюємо 24/7.