Є люди, яким пощастило з прізвищем, бо вказують вони на причетність до державності. Серед них уродженка Тучина Алла Українець.
Село Тучин – досить відоме і не лише на Рівненщині як своєю історією і краєвидами, так і неординарними особистостями. Так, у минулому числі «Рідного краю» ми розповідали про Григорія Червоного, який проходив військову службу на космодромі Байконур, що в Казахстані, брав участь у запуску перших космічних кораблів і ракет і дивом вижив під час катастрофи при запуску ракети, відомої у народі, як «сатана».
Сьогодні наша розповідь про Аллу Українець, яка народилася тоді ще в райцентрі Тучин. Після закінчення місцевої середньої школи вступила на філологічний факультет Рівненського педінституту. Здобувши вищу освіту,зайнялася етнографією. Спочатку працювала вчителькою української мови і літератури Ставичанської середньої школи Славутського району Хмельницької області. Згодом – у Рівненському обласному краєзнавчому музеї. Учасниця багатьох археологічних та етнографічних експедицій в історичні населені пункти Дорогобуж і Пересопницю, на «Козацькі могили», а також у зону відчуження (Чорнобильський та Овруцький райони Київської області) і північ Рівненщини, уражені радіацією внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Основними напрямками наукових її досліджень є краєзнавство Волині і Полісся, народні промисли і ремесла, народне вбрання місцевих мешканців.Алла Миколаївна може розповісти не лише про вишивку і побут земляків різних поколінь.
А ще наша героїня – заслужена працівниця культури України, членкиня Всеукраїнської спілки краєзнавців і громадського об’єднання «Просвіта», співзасновниця Рівненського фольклорно-етнографічного товариства, переможниця конкурсу «Жінка року».І це ще далеко не повний перелік її титулів і звань.
Алла Українець – авторка відомого на Рівненщині та й поза її межами проєкту «Музейні гостини», присвяченого відродженню народних промислів і ремесел. Перші «Музейні гостини» відбулися у Рівному в 1992 році.Згодом вони поширилися на весь гідропарк, відомий у народі, як «Лебединка». Але останнім часом на їх проведення суттєво вплинуло повномасштабне вторгнення ерефії в Україну. Зокрема, «Музейні гостини» в 2022 році не проводили, а в 2023-му обмежили територією. Народні майстри ж традиційно заповнили столи вишитими рушниками, сорочками, іконами, прикрасами з бісеру, книгами, виробами із соломи, дерева, глини.
-Нині «Музейні гостини» проводимо завдяки нашим воїнам, які ведуть боротьбу за звільнення України від загарбників. Сім працівників музею зараз також знаходяться в Збройних Силах України і наближають нашу перемогу. Ми не змогли, як зазвичай, зібрати майстрів із західних областей: Закарпатської, Івано-Франківської, Тернопільської. Тож на нашому музейному подвір’ї здебільшого зібралися майстри з Рівного та області і Волині,а також внутрішньо переміщені особи,– зазначив директор музею Олександр Булига.
Головною метою «Музейних гостин» самі ж народні умільці вважають спілкування, можливість зустрітися з колегами з інших регіонів, обмінятися думками і новинами, поділитися здобутками й знайти підтримку у важкі часи.
(Фото)
А ще Алла Миколаївна є авторкою оригінальної книги «Традиційний одяг Рівненщини», яку вважають культурною подією не лише Рівненщини. До неї дослідниця йшла понад 30 років. Це унікальне видання, де зібрано дослідження про одяг мешканців краю від найдавніших часів до 40-х років минулого століття. Вона ходила від хати до хати не в одному селі в найвіддаленіших куточках Рівненщини, побувала в кількох археологічних та етнографічних експедиціях. По краплині збирала розповіді про одяг, старі світлини, випрошувала в стареньких бабусь раритетні вишиванки. А інколи й рятувала від знищення залишки старих одяганок, які їх власники вважали нікому не потрібними.Завдяки комунікабельності й умінню переконати зуміла знайти підхід навіть до тих недовірливих, хто нізащо не хотів поділитися своїми сімейними скарбами. Відтак все унікальне дослідження грунтується на реальному житті Рівненського Полісся.
Земляки-тучинці одними з перших підтримали і допомогли Аллі Миколаївній. Чи не кожен двір цього села долучився до видання, надавши старовинні світлини, на яких зображено селян у місцевому одязі – повсякденному і святковому.В основі книги – дослідження про народний одяг нашого краю: яким він був у найдавніші часи та яким дійшов до наших днів. До неї увійшли розвідки і матеріали археологічних експедицій, учасниками якої були сама Алла Українець і мистецтвознавець Віктор Луц, який виконав левову частку роботи, взявши на себе не лише верстку й дизайн, а й допоміг у пошуку відповідних археологічних експонатів, їх фотографуванні, виділенні певних деталей тощо.