Як з ними борються у Рівненському шкірвендиспансері
Історія цього закладу розпочалася ще у 1944 році, як тільки
німецько-фашистські війська були вигнані з нашої території. Мова про КП «Рівненський обласний шкірно-венерологічний диспансер».
Це пацієнтоорієнтований заклад дерматовенерологічного напрямку.
Очевидно, тоді після війни були свої проблеми, пов’язані з шкірними захворюваннями. Саме завдяки таким закладам були подолані оті післявоєнні захворювання. Але людство розвивається. Та виникають інші хвороби пов’язані з шкірним покровом. Якщо побороли одні недуги, то з’явились такі хвороби як ВІЛ/СНІД,
різноманітні алергії і тому подібне.
Запитую у керівника закладу Сергія Гордієвича як вплинула російсько-українська війна на мешканців краю, які, можливо, появились нові хвороби і як з ними боротися.
– На жаль, екстремальні явища завжди породжують проблеми,
пов’язані з нашим здоров’ям. Переживання, порушення емоційного
стану населення не лише значно збільшили кількість таких захворювань, як псоріаз, атопічний дерматит, токсичні реакції, екземи але й призвели до більш важкого перебігу уже існуючих хронічних захворювань шкіри. Роботи у нас аж ніяк не
зменшилося, бо нікуди не поділись й інші хвороби, адже, як свідчить історичний досвід, під час війн та пов’язаних з війною економічних, соціальних та психологічних проблем відбувається зростання і рівня соціально небезпечних захворювань (сифіліс, гонорея, хламідіоз, короста, педикульоз, мікози та інші заразно-шкірні та венеричні хвороби), – розповідає Сергій Григорович.
– Часто буває так, що хтось захворів на периферії саме вадою дерматологічного напрямку і пробує самотужки інтернетними
рекомендаціями або народними методами лікуватись, запускаючи
таким чином болячку…
– Таке буває часто. Тому ми організували виїзди наших бригад у
Центри первинної медико-санітарної допомоги на допомогу нашим
колегам – лікарям первинної ланки, які цього потребують. Іноді за день наші фахівці приймають до 200 таких пацієнтів. Ось днями приїхали з Дубно, де оглянули 186 хворих. Це один із наших методів роботи. А ще, це свідчення того, що шкірно-венерологічні захворювання нікуди не зникли. Ми маємо високоосвічених фахівців, сучасну лабораторію, які визначають стан пацієнта і надають професійну допомогу.
– Обласна організація профспілок працівників охорони здоров’я
відзначає ваш заклад як один з кращих по соціальному партнерству адміністрації та профкому…
– Я більше 20 років очолював у нашому закладі первинну профспілкову організацію. Тому, я досить добре розумію роль профспілок у житті колективу, насамперед, у дотриманні соціальних аспектів.
Є колективний договір – як запорука дотримання всіх правових
законодавчих актів захисту прав працівників. Нині я, як адміністратор дотримуюсь цих правил. Мова про формат преміювання, виплату оздоровчих, врегулювання добових, праця в особливих умовах, тощо. Нині головою профкому є Андрій Володимирович Ломовський – лікар, який переїхав до нас з Запоріжжя і чітко розуміє, що таке захищати людей.
– Що побажаєте колективу, колегам з нагоди професійного
свята?
– Насамперед, я вдячний колективу за плідну працю, взаєморозу-
міння і дружелюбність. Я бажаю всім гідної оцінки нашої роботи,
професійного росту. В родинах благополуччя і приємних миттєвостей. А всім нам миру і перемоги.
P.S. На жаль, не все так благополучно на Пересопницькій, 7, що
у Рівному, де знаходиться заклад.
Тут не дають з цього приводу коментарі, але доконаним є факт,
що 81 рік працювали, лікували людей, робили лабораторні дослідження, але до 1 листопада КП «Рівненський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Рівненської облради має звільнити приміщення. Будівля є комунальною власністю міста. Раніше
функціонував, так званий формат позички. Але, із введенням в дію
у 2020 році нового Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ це заборонили робити.
Тепер має бути або оренда, або викуп. В центрі міста орендувати
приміщення коли є лише 4 пакети з НСЗУ і невеличкі платні послуги практично нереально. Тим більше викупити приміщення. Тож обласна влада шукає вихід. До 1 листопада планується збудувати модульний будинок по вулиці Свободи, 12, де є стаціонарне відділення. Саме сюди мають перенести близько 50 робочих місць. Найскладніше – лабораторію. А територія, де знаходиться
стаціонарне відділення, куца. Та за 8 десятків літ пацієнти звикли до розташування в центрі міста, куди найлегше добратися, прийти на прийом, отримати консультацію, здати аналізи. Та, вочевидь, саме центр міста когось і зацікавив, як було і з Народним домом, звідки виселили письменницьку, журналістську та деякі партійні організації, а нині там пустка і безлад.
Отож, заклад очікує велике переселення, а це значно вдарить по
лікувально-діагностичному процесі.
Ось такі далеко не святкові нотатки переживає шкірно-венерологічний диспансер. До речі, один з двох в Україні, який зберіг колишню структуру та юридичну особу.