Крилівські хрести

Знаючи, що я працюю над темою «Кореччина дивовижна», завідуюча відділом культури Корецької місь­кради Вікторія Годюк запропонувала тему «Крилівські хрести». Давши адресу уродженця Корця, але нині мешканця Звягеля Володимира Ящука. Якесь сакральне співпадіння, але ще один краєзнавець Володимир Ящук мешкає у Радивилові. І це дві різні постаті, які детально займають­ся краєзнавством. Тож з Володими­ром Олексійовичем познайомились по телефону. Я поїхав у відрядження в Крилів і дещо розпитав про «Вакуз­нєца». Однак розповіді були дещо суперечливі. Минуло більше 100 літ як там мешкав ковальських справ майстер Федір Купріянович Хомчук, тож, звісно, свідків того часу уже не­має. А розповіді, повторюю, дещо суперечливі. Та все ж, розмовляючи з місцевою бібліотекаркою Тетяною Михайлівною Кравчук, я дізнався точну дату народження Федора Хомчука, тим самим заповнивши одну прогалину дослідження Воло­димира Ящука. Досліджуючи тему «Крилівських хрестів», Володимир Олексійович паралельно колекціону­вав ці неоціненні скарби-хрестики. І ось уже готова до друку його праця.

«Хрест — це найсильніший сим­вол однієї з найпоширеніших світо­вих релігій — християнства. У цій вірі він є знаряддям мук Сина Божого, а розп’яття Христа на ньому означає смерть Боголюдини й одночасно перемогу Бога Духа. Саме хрест із розп’ятою фігурою Ісуса став уосо­бленням божественного миру та його величі.

Християнська релігія, прийнята в Русі, зробила хрест найважливішим у релігійних обрядах: православні не лише носять його на тілі або поверх одягу, а й накладають на себе хресне знамення.

З появою ливарних заводів роз­почалося масове виробництво різ­номанітних хрестів. Водночас най­цікавіші екземпляри дивовижної краси та складності створювалися в невеличких приватних майстернях у кожному регіоні України. Вони не виготовлялися серійно, проте за­свідчували художні та творчі пошуки народних умільців.

Передаючись у спадок, ці хрести ставали об’єктами глибокої шани серед віруючих людей, які дбайливо зберігали їх навіть у найскладніші ате­їстичні десятиліття радянської влади.

Цінність цих хрестів полягає ще й у тому, що в невеликих майстернях народними умільцями створювалися справжні шедеври ювелірного сак- рального мистецтва. Це були дорогі серцю українців прикраси.

Із запізненням, та все ж у мене виникло бажання роз­повісти про один із таких пре­красних оберегів, назва якого — «Крилівський хрест». Це на­грудний хрест латинського типу з фігурними закінченнями пере­кладин у вигляді листків коню­шини (православний трилистий хрест — символ Святої Трійці). Назва цього хреста пов’язана з місцем його безпосереднього створення.

Проведена дослідницька ро­бота дає підстави стверджувати, що на стику трьох історичних ре­гіонів України — Волині, Полісся та Поділля — житель села Кри­лів Корецького району на Рівнен­щині (Волинська губернія з 1797 по 1917 рік), починаючи з 90-х років ХІХ століття, був причетний до появи цих хрестів як неорди­нарних сакральних витворів на­родного мистецтва.

У 2002 році в одній із рів­ненських газет була надрукова­на науково – популярна стаття журналіста Олександра Щучин­ського під назвою «Хрести Ва-кузнеца». У ній повідомлялося, що співробітник Рівненського краєзнавчого музею Віктор Луц і власник антикварного магази­ну Вадим Пономаренко з міста Рівного проводили дослідження щодо походження цікавих у ви­конанні розбірних срібних хрес­тів. За словами автора, вони мали колекцію із 16 таких ви­робів, які обіцяли надати музею для експозиції.

Спілкуючись із старожилами громади, рівненчани дійшли ви­сновку, що на околиці села Кри­лів проживала сім’я коваля Хом­чука Федора Купріяновича, 1876 року народження (згідно із запи­сом у церковній метричній книзі). У своїй невеликій кузні він ство­рював складні у виготовленні хрести. Працюючи над вироба­ми, майстер полюбляв тихо на­співувати: «Ва, ва, ва – кузнец», через що земляки закріпили за ним дворове прізвисько – «Ва-кузнец».

На момент виходу цієї статті, на початку другого року поточно­го століття від Різдва Христово­го, у мене також було 14 таких хрестів, які в народі називали «Крилівськими». Один із них на­лежав матері мого батька, бабі Надії Дмитрівні, яка проживала на хуторі в сусідньому селі Го­родище, приблизно за 8-9 км від Крилова. Це був подарунок діда, Мусія Купріяновича, під час їх­ніх заручин. Саме завдяки цьому хресту в мене виникла зацікав­леність поближче познайомити­ся з роботами коваля. Відтоді я захопився пошуком подібних хресті і, за можливості, намагав­ся їх купувати.

Попри те, що минуло майже 25 років із моменту виходу цієї статті, як на мене, ці досліджен­ня вже мали б дійти логічного за­вершення, але ні в Корецькому, ні в Рівненському історико-кра­єзнавчих музеях немає навіть натяку на хрести нашого земля­ка – народного умільця Хомчука Федора Купріяновича.

Односельці пана Федора досі згадують про хутір Вакова­ля. Хоча, можливо, наприкінці 20-х років ХХ століття, з невідо­мих нам причин, він із сім’єю ви­їхав із Крилова, або для нього настав час постати перед Богом. Мабуть, саме тому я дотепер не отримав жодного підтвердження щодо виготовлення хрестів з да­тами після 1928 року. Та все ж, як стверджують старожили, коваль­ську справу батька продовжува­ли сини – Данило і Андрій. А це, своєю чергою, заперечує припу­щення про те, що всі члени сім’ї покинули село Крилів. Чи виго­товляли брати хрести? Ймовір­но, так – але вже інші, після 1930 року. Хоча не можна виключити й того, вони просто допомагали батькові.

Зважаючи на обставини, які склалися, віддаючи дани­ну пам’яті й шани своїм рідним та землякам, розглянемо і опи­шемо красу й неординарність процесу створення Крилівських хрестів.

Під час перегляду наявних у мене хрестиків, а також тих, які я розшукував на різних сайтах та аукціонах, загалом було до­сліджено 83 вироби майстра, дві третини з яких входять до моєї колекції. Не залишалися поза увагою й хрести, що нага­дували крилівські, і які, за при­пущеннями, могли бути з ними пов’язані.

На перший погляд усі хрести, виготовлені ковалем із села Кри­лів, виглядають подібними, але це зовсім не так. Попри зовніш­ню схожість, вони суттєво відріз­няються деталями й майже ніко­ли не повторюються.

Особливий інтерес викликає техніка їх виготовлення. Це не суцільне штампування чи лит­во з готової форми, а вироби, що складаються з багатьох час­тин, майстерно поєднаних між собою. За своєю конструкцією вони певною мірою нагадують енколпіони Київської Русі XI–XII століть. Це є незаперечним свід­ченням того, що коваль тримав у руках артефакти давньоруських майстрів і був добре з ними зна­йомий.

Однак, працюючи над хрес­тами, майстер свідомо усклад­нював собі завдання. Скрупу­льозно підходячи до створення кожного елемента, він виготов­ляв конструкції, що складалися, разом із заклепками, здебільшо­го з 15 деталей. Також у колек­ції трапляються хрести з іншою кількістю елементів: наймен­ше — 6, найбільше — 17. Для їх виготовлення майже завжди використовували переплавле­не срібло з різних монет, що під­тверджує аналіз металу. Рідше зустрічаються посріблені хрести­ки з міді чи бронзи, а іноді — з комбінації двох-трьох різних ме­талів, включно зі сріблом.

Як для майстра-самоучки із сільської місцевості, будова Крилівського хрестика є досить складною і водночас цікавою у виконанні. Основою цієї кон­струкції є масивний хрест із вуш­ком і кулькоподібними закінчен­нями на перекладинах. На нього накладається така ж за розміра­ми пластина, але вже без кульок, яка нагадує кришку енколпіона (мощовика), де краплеподібні за­кінчення символізують Найсвяті­шу Кров Господню, пролиту до останньої краплі за нас і за наші гріхи.

Головну частину композиції формує образ Голгофи, який за­ймає центральне місце виробу. Це невеликий прямокутний хрест із накладним розп’яттям Ісуса та своєрідним німбом у вигляді ко­рони. По краях горизонтальної балки основи з пластиною роз­міщені херувими — крилаті істо­ти, близькі до Бога, про яких 91 раз згадується в Біблії. Зверху, на вертикальній перекладині під вушком, розташована таблич­ка з написом «ІНЦІ» («Ісус На­зорей — Цар Іудейський») або «ИХ» («Ісус Христос»). Унизу прикріплений череп із кістками, що символізує останки Адама, відродженого через подвиг Спа­сителя. Всі елементи цієї кон­струкції поєднуються між собою за допомогою срібних або мідних заклепок, утворюючи єдине ціле — Крилівський хрест.

Слід зазначити, що херуви­ми, розміщені обабіч рук Хрис­та, спочатку виглядали як випу­клі голівки з крильцями. Згодом вони трансформувалися у сти­лізованих метеликів, бджілок чи навіть пташок — залежно від уяви. У деяких хрестах замість об’ємних херувимів на кінцях го­ризонтальної перекладини зро­блені написи або гравірування красивих ангелів.

Щодо таблички з літерами над головою Спасителя (на де­яких вона відсутня), майстер виготовляв її окремо для кож­ного виробу, тому майже немає повторів. Вона найчастіше на­гадує княжу корону або розгор­нутий сувій — паралелограм із пергаменту. Був також період у творчості, коли створювала­ся табличка, що асоціювалася з ніжним сувоєм у вигляді листоч­ка-крапельки.

Німб над головою Ісуса та­кож особливий — він має вигляд сяйливої корони із променів, увінчаної хрестиком, а у кіль­кох виробах Ваковаля нагадує перероблену на владичу мітру корону короля Данила Галиць­кого. Існує припущення, що нині ця корона зберігається у Вати­кані або, можливо, у сховищах історико-культурних цінностей Польщі.

Окрему увагу заслуговує «го­лова Адама», форма якої змі­нювалася залежно від періоду творчості. Особливо коваль час­то експериментував зі стилізаці­єю кісток під черепом.

При виготовленні фігури Христа методом плавлення з по­дальшим доопрацюванням різ­цем майстер із Крилова не над­то акцентував увагу на деталях. Для нього розп’яття Ісуса з на­бедренною пов’язкою було уза­гальненим символом християн­ства в православному розумінні, тому у зображеннях він допускав певні відхилення від релігійних канонів».

Далі у своєму дослідженні пан Володимир поділяє виготов­лення Крилівських хрестиків на періоди творчості. Перший пері­од – ранній. Другий – романтич­ний. Третій – професійний. Автор дослідження побачив еволюцію у творчості ковалів. Ми не прида­ємо якогось особливого значен­ня малюнку, деталям, розміру, ваги хрестиків. А дослідник все це визначив. Найважчий у колек­ції Володимира Ящука хрестик вагою 37,97 грамів, найлегший – 14,93 грами.

Володимир Олексійович розповідає також про геогра­фію куди розповсюджувались ці хрестики. Висловлює вдяч­ність хто допоміг йому створити колекцію.

Володимир Ящук шукає ме­ценатів, аби видати його дослі­дження, яке може стати цікавим не тільки для фахівців клери­кальних облаштунків, але й ма­сового читача.

А ще автор хотів би:

– З огляду на це живу з мрі­єю, аби ім’я українського народ­ного майстра Хомчука Федора Купріяновича та його неповтор­не творіння сакрального мис­тецтва — Крилівський хрест — були гідно відзначені у Вікіпедії та Книзі рекордів України в ново­му розділі «Культурно-історична пам’ять України» за творчий під­хід у виготовленні оригінально­го, надзвичайно складного ви­робу. Сподіваюся, що це може бути приурочено до ювілею — 150-річчя з дня народження пана Федора, яке необхідно відзнача­ти 21 квітня 2026 року.

А нам усім слід пам’ятати: це — наша культурна спадщина. І ми повинні нею пишатися!

Підсумовуючи, хочу особли­во підкреслити, що український народ — працьовитий, щирий і гостинний — зберігає у своїй колективній підсвідомості гене­тичну силу, неймовірну стійкість і мужність у боротьбі за Волю й Незалежність. Історична пам’ять наших пращурів — це глибокий, часом болісний, але гордий го­лос крізь століття».

Розповідь записав

Андрій БАБІНЕЦЬ.

Володимир Ящук народився 14 серпня 1956 року. Навчався в Корецькій середній школі N°1, у 1980році закінчив Рівненський дер­жавний педагогічний інститут. Працював старшим викладачем математики у Новоград-Волин­ському (Звягельському) вищому професійному училищі. Нагоро­джений Почесною грамотою Мініс­терства освіти, має звання «Від­мінник освіти України». З 1991року розпочав колекціонування та дослідження Крилівських хрестів.