Вперше з Анатолієм Гарбаром я познайомився кілька років тому на День Корця. Тоді місцеві майстри та виробничники демонстрували свої вироби та продукцію. Пан Анатолій пропонував вирощений на своєму винограднику десь кілограмові грона чудових ягід. Такі бачив лише у Криму та на Закарпатті.
– Не вірите? Йдемо, покажу. Я мешкаю тут, неподалік, – сказав Анатолій Васильович.
І ось ми у його дворі, де невелику хатину з усіх боків оточила рясна виноградна лоза. Справжня виноградна долина. Обійстя Гарбарів знаходиться трохи нижче двох доріг, які оточують його обабіч. Тоді в арсеналі виноградаря було 104 різних сортів винограду.
І ось на минулому тижні у нас нова зустріч. Перш ніж ми почали спілкуватися п. Анатолій залюбки демонструє свій двір і все, що у ньому є. Виноградник ще спить. Вразливі від холоду сорти, опущені до землі, прикриті нею. А морозостійкі уже обрізані і прикріплені до металевих стійок. Біля входу до господарської будівлі в’юняться дерева ківі. На розі будинку якась невеличка кругла споруда. Виявляється, то споруджений власними руками господаря тандир. У ньому можна швидко і надійно приготувати якусь смакоту. У Гарбарів часто збирається добірне товариство на посиденьки, тож як без пригощення.
Все, що є у дворі Гарбарів має зручність і певний зміст. Ось маленька загорожа біля собаки. Складена так, що коли заходимо у двері госпбудівлі, пес залишається, як у клітці.
Заходимо у святая-святих – лабораторію виноградарів. Тут десятки різних бутлів, пресів, якихось лійок. А в сусідній кімнаті – ще краще – пляшки, слоїки, дубові бочечки з вином і коньяком. Все це не для продажу, для пригощення друзів, та й себе побалувати вряди-годи не гріх. Варто також зауважити,що наверху господарської хати розташований гараж з автомобілем. Таким чином, кожен метр двору використовується раціонально і з користю. А металева бочка, піднята до стоків дощівки і під’єднана до зрошувальних трубок, які живлять вологою виноградник та інші дерева.
Господар гостинно запрошує до хати. Нас зустрічає дружина Анатолія Васильовича Галина Федорівна. З цим сімейством можна говорити безперестану про їхнє захоплення. І не лише виноградарством, але й садівництвом в цілому. Що цікаво, виноградарством Анатолій Васильович почав займатися чисто випадково. На той час він уже переїхав з російського Таганрогу до Рівного. Сам він родом з Вінничини, де й закінчив навчальний заклад, який дав професію авіатора, як і його дружині Галині. Тож змушений був відпрацювати на заводі у Таганрозі. Та тільки завершилася повинність, вони з’їхали з російської території. І чоловік почав працювати будівельником в обласному центрі. Звідси і будівельна вправність у чоловіка.
Одного разу товариш приніс кілька саджанців винограду для Анатолія. Той посадив їх і таким чином зародив у своєму серці любов до виноградарства, а, відтак, і до садівництва в цілому. Його дружина Галина Федорівна спочатку зацікавилась, а потім стала діловим партнером.
– Ось так і працюємо, – каже п. Анатолій.– Я більше фізично, а дружина як агроном спочатку вивчає теорію, а потім практикуємо. Вже сама має серйозні напрацювання, ділиться з любителями садівництва своїм досвідом у ю-тубі. Має більше 4 тис. у своїй групі читачів. Крім винограду ми займаємося екзотичними рослинами. Уже 7 років, як у нас ростуть дерева ківі. Спочатку вони були маленького розміру, а ось торік окремі плоди досягали 7 см у довжину.
Сімейство Гарбарів підтримує зв’язки із знаменитими садоводами України, консультуючись з ними. Але й самі можуть будь-кого проконсультувати. Тепер вони мають у своєму посадковому арсеналі понад 200 сортів винограду. Анатолій Васильович знає їх усіх напам’ять. Якщо якісь не подобаються, то на їх місці появляються інші. Серед знаменитих сортів нині називають гарольд, аркадія, рошфор, пам’яті учителя, Слава Україні. Пояснюють, є сорти столові, а є для вина. Щодо вина, то мають навіть свою торгову марку «Вечірній Корець».
Та не виноградом єдиним захоплюються. Пробують садити гібриди хурми, бананів. А кавунів торік мали стільки, що не знали куди дівати. Уявіть, 30 сортів вирощували солодкої ягоди. Мають чудовий розарій. Ось такі вони Гарбарські садівничі університети.
З нетерпінням чекають теплої весни, готуються до неї, завозячи чорнозем, придбали необхідні препарати для захисту рослин, мають саджанці для реалізації. А ще сімейство Гарбарів любителі книг, мають рідкісні видання. Здебільшого вони стосуються українських традицій, господарювання, різних корисних порад.
Долиною щастя можна назвати обійстя корчан Гарбарів. Адже займаються улюбленою справою, є пристанищем для друзів, магнітом для дітей та внуків.