Як живе прикордонне село Кам’яне

Село Кам’яне Березівської тергромади – прикордонне. Від нього лише два кілометри до українсько-білоруського кордону. Таке сусідство нині не тішить місцевих мешканців, але, як кажуть, сусідів і родичів не вибирають.

З Кам’яного на Рівне і назад два рейси – вранці та в обід. Ними можна дістатися до колишнього райцентру селища Рокитне, до якого 58 кілометрів. А ось до Березового – центру громади, добиратися рейсовим транспортом не дуже зручно:  до Глинного білощебеневою дорогою, а звідти до Березового ще 10 кілометрів треба їхати іншим транспортом. До Рівного від Глинного – асфальт, щоправда, у ритвинах на окремих ділянках. У виграші ті, хто мають власні авто.

Однак всі ці незручності компенсує чудова поліська природа, серед якої розміщене село Кам’яне. Довколишні ліси, де збирають дикороси жителі села, дуже виручають у планах заробітку, бо роботу тут усім, як, зрештою, і в інших поліських селах, знайти важко. Сюди не поспішає інвестор через близькість до кордону, хоча й мав би працьовитих робітників. Тому дехто з працездатних жінок та чоловіків виїздять на заробітки ближче до столиці або у й Київ, бо годувати сім’ї таки треба. А в Кам’яному, крім бюджетних установ, аптеки, восьми магазинів, місцеві працюють ще й у Кам’янському лісництві ( лісничий Петро Денисовець), приватному деревообробному підприємстві ( директор Валентина Мініч) та ін.

 У Кам’яному люди живуть не лише із лісу, а й з підсобних господарств, землі. Навіть освітяни у своїх підсобних господарствах тримають корів, свиней, корів. Мені розповіли, що у Кам’яному вирощують переважно традиційні для Полісся культури. Мода на  масове вирощування малини та інших ягід сюди дійшла  недавно. Лише у кількох господарствах ( у п’яти) відвели під малину по 20-30 соток. Всі інші селяни чекають, чи вдало закінчиться експеримент.

Село Кам’яне входить до кам’янського старостату. В.о. старости Юлія Скрит приймає людей у їх нагальних справах. Саме приміщення старостату добротне, двоповерхове, у центрі, тому людям зручно добиратися сюди.

У цьому ж приміщенні розміщене відділення Укрпошти. Жителі села радіють тому, що невдала поштова реформа лише трохи зачепила їх село – скоротили листонош. Але, на щастя, лишилось стаціонарне поштове відділення, де надає послуги Тамара Троханенко разом з листоношею Надією Соловей. Вони приймають комунальні платежі, листи, посилки, виплачують пенсії. Нарікань на їх роботу у кам’янців нема.

Кам’янський ліцей, де директором Тетяна Мініч, дає знання 207 дітям не лише з Кам’яного, а й сюди довозять на навчання ліцеїстів із Будок-Кам’янських та села Обсіч. Тож цими днями для цього заклад отримав новенький шкільний автобус, придбаний за кошти державної субвенції та сільської ради. Відтак тепер відпала потреба орендувати транспорт.

В ліцеї два корпуси. У меншому розміщена група продовженого дня, кабінети основ здоров’я та психолога, дошкільний підрозділ, де готують п’ятирічних до школи. Є й медкабінет, де медсестра Марія Денисовець у разі потреби приймає діток, а також навчає їх, як надавати першу домедичну допомогу ( на знімку).

У більшому двоповерховому корпусі 22 навчальних кабінети за предметами, є спортзал, тренажери, актовий зал, шкільна бібліотека, де бібліотекарка Наталія Савич проводить різні цікаві заходи з дітьми –  читання,  діти малюють, ліплять. Активні читачі – переважно ліцеїсти початкових та середніх класів.

Директор ліцею розповіла, що їх заклад проводить благодійні ярмарки, донатить кошти на потреби ЗСУ, свого часу плів маскувальні сітки.

– Завжди зі смаколиками провідуємо удома бійців, які прибули у відпустку чи на реабілітацію, – розповідає Тетяна Мініч.

– Чи є у вас талановиті діти? – цікавлюсь.

– Всі старанні. Але є й такі, які є слухачами Рівненської Малої академії наук.  Десять таких дітей уже закінчили ліцей, виборювали не нижче другого місця на різних конкурсах, що їх проводила Рівненська  МАН. Керує цим процесом вчителька історії  Світлана Коханевич. Зараз вона займається вже з новими слухачами, серед яких дев’ятикласник Дмитро Бурмака – пишуть наукову роботу, проводять дослідження за обраною темою, – розповідає директор Тетяна Мініч.

 У місцевій лікарській амбулаторії, яку по-новому називають ЦПСМД, пацієнтів приймають сімейні лікарі подружжя Володимир та Катерина Ходакевичі, медсестри Катерина Денисовець, Анна Мініч, Тетяна Мініч, лаборантка Ірина Лісковець. Тут можна поміряти тиск, рівень глюкози у крові, поставити крапельницю, оскільки діє денний стаціонар. Для виїзду на виклики місцеві медики мають автомобіль.

 А поряд з амбулаторією є станція швидкої допомоги, де керує Ольга Скрит. Так що якщо виникне потреба завезти породіллю чи хворого у лікарню в Рокитне  за 58 кілометрів, то є чим.

У селі є приватний стоматологічний кабінет ( лікар Ігор Соловей), а також приватна аптека.

Є у Кам’яному і своя добровільна пожежна команда з пожежним автомобілем. Тут чергують Микола Кравчук, Анатолій Мазур, Микола Кондратюк. А на випадок надзвичайних ситуацій їм на підмогу поспішають добровольці з числа місцевих мешканців.

Жителі Кам’яного ( а в селі 1800 мешканців) трудяться, працюють на роботах, донатять для ЗСУ, скільки можуть, і моляться за мир в Україні. Тут популярні прізвища Мініч, Воробей, Денисовець.