На запитання до голови Корнинської громади Романа Олексійовича Горбатюка-Василейка: «Що нового?». Очільник громади відповів: «Є нова стара етносадиба у селі».
І ось розмовляю спочатку з завідуючою Корнинським будинком культури Марією Семенюк, а потім і з власницею стародавньої садиби Любов’ю Павелко.
Дізнавшись про те, що у родині Павелків є в господарстві незвичайна хата, зведена з глини та соломи, Марія Володимирівна запропонувала їм створити етносадибу.
– Порадившись з чоловіком, – каже власниця незвичної хатини Любов Павелко, – ми одразу погодились. Бо мама моя, яка прожила у цій хаті до 90 літ, просила не продавати будинок. Батьки мої: Матвій Сергійович та Тетяна Кузьмівна звели цю хату ще у 1937 році. Не знаю чи є в Корнині ще старіша будівля. Батіку зводили з глини і житньої соломи. Пшенична не годиться, бо миші їдять. Батьки одружились 28 лютого. Потім батька забрали на війну. Та до війни вони ще встигли посадити садок. Хата збудована для великої сім’ї: дві кімнати, сіни та комора. В одній із кімнат є піч, плита і спеціальна груба. В ній мама і варила їжу. А в печі тільки коровай і хліб. Його пекли на черені. Палили піч, звідти все вигортали, черінь змивали водою, аби було чисто без попелу, викладали тісто. І виходив такий дуже смачний, пухкенький, рум’яний, зі скоринкою.
А їжу мама варила на плиті. Мліла вона в грубі. М’яса тоді було мало. Та й постились ми. Дуже смачними у мами виходили голубці з картоплею. Ні в якій іншій духовці таку смакоту не приготуєш.
Павелки зберегли більшу частину старожитностей, які були в тій хаті. На стіні фотографії. На покуті ікони, прикрашені рушниками, які ще вишивала Тетяна Кузьмівна до глибокої старості. Не бачила як вставляти нитки в голку, то діти їй заволочать нитку і вишиває далі. Багато всілякого добра зберігалося у комоді.
Майже два десятки літ, як пішла у засвіти, Тетяна Кузьмівна, у хаті ніхто не жив. І ось після того як культпрацівник Марія Семенюк запропонувала Павелкам оживити світлицю. Пані Люба з дочкою Наталією привели приміщення до ладу. Вже відбулася презентація відновленої садиби. Оживили багаторічну хатину своїм співом учасниці аматорського колективу «Корнинчанка». В оселі знову стало тепло та затишно. Відтоді у Корнині фактично засвітився ще один культурно-освітницький заклад, правда уже приватної власності. Зазвучить у хатині знову коляда. На цей четвер заплановано вечорниці дев’ятикласників та п’ятикласників місцевої школи. «Тож тепер в етносадибі буде людно і весело», – сподівається дочка пані Люби Наталія Гуменюк.
У Корнині цю родину Павлюків, Косянчуків, Гуменюків знають всі. Працелюбна сім’я, яка володіє ремеслами, що завжди потрібні людям. Мама Люба – знаменита кухарка, яка варила і куховарить ще на весіллях чи не в більшості односельчан та сусідніх населених пунктах. Її чоловік Василь Леонтійович – також майстер готувати різні страви, колишній обвальник м’яса. На жаль, нині на інвалідному візку. Але в тандемі з дружиною може приготувати різні страви, що позаздрять будь-які майстер-шефи. Дочка Наталія Василівна, як і мама займається кулінарною справою. А син Юрій разом з невісткою Оленою – майстри з виготовлення м’ясних смаколиків, приватні підприємці, які мають свою торгову марку «Левкове домашнє виробництво». Мацики, ковбаса, різні копченості суто з натуральних інгредієнтів на дровах. Вочевидь, тепер дідівська хата наповниться ще й ароматом древнього ремесла готування українських традиційних смаколиків.
– Корнин має кілька своїх родзинок, які роблять честь громаді, – каже сільський голова Роман Горбатюк-Василейко. – А віднедавна відкрилась ще одна, тепер уже туристична локація – етносадиба.