Чи не задумувались ви над висловом: «Час збирати і час розкидати каміння»?
Філософській вислів чомусь згадався, коли розпочав розмову із директором Центру культури, дозвілля та спорту Олександрійської сільської ради Наталією Смоляр. Наталія Михайлівна разом зі своїми колегами Галиною Іванівною Парфутою та Миколою Олександровичем Ковальчуком готувались до різдвяно-новорічних свят. Плануються різноманітні заходи, то ж треба повторити сценарій, уточнити режисуру.
Але чому про каміння зібране чи розкидане згадалось. Бо будинок культури став ще більш ошатним і парадним. Не так давно тут зробили опорядкування, поновили кольори.
– Тут, – каже Наталія Смоляр, – у цьому приміщенні був старовинний польський костел, який збудували князі Любомирські. У 1943 році під час війни костел був пошкоджений. Але, на щастя, його не зруйнувала радянська влада, а навпаки аж у 1962 році зробили тут капітальний ремонт. Костел було перепрофільовано під Центр культури. Пізніше побудовано другий поверх. А скільки таких костелів залишилося без господарів. І нині зіяють руйнаціями.
Справді, у даному випадку зібрали каміння, а не розкидали їх. Це образно. А скільки ще добротних будинків, які збудовані панами, просто розібрали, розкидали, зруйнували.
Нині Олександрійський центр культури, дозвілля та спорту місце, де проводяться різноманітні заходи громади. Пригадується як сюди приїхали керівники громад і дивувалися справді чудовим інтер’єром. А потім ще порадував концерт місцевих майстрів мистецтва.
Наталія Михайлівна розповідає:
– У нас є ким пишатися. Насамперед – це зразковий дитячий духовий оркестр «Олександрія», який налічує у своєму складі близько 90 діток. Є підготовча група і основний склад оркестру. Кожного року наш оркестр бере участь у міжнародних фестивалях, конкурсах. Ми маємо гран-прі з Німеччини, Франції. Щороку наш колектив запрошує польське місто Щецін на фестиваль. Колективу уже виповнилось 56 років. І більшість років ним керує заслужений працівник культури України Володимир Павлович Вакулін. Сільська рада опікується колективом, фінансує, були пошиті нові костюми. Є студія духового оркестру, де створені умови для навчання і репетицій.
Ще один колектив, яким пишаються в Олександрійській громаді, ансамбль «Криниченька», яким керує Валентина Власюк. Він також відомий ансамбль, неодноразово здобував призові місця. Зараз є 9 учасників ансамблю. На жаль, війна і тут внесла корективи, дехто виїхав з села.
Відомий за межами Олександрії також аматорський дитячий колектив сучасного танцю «Далес Time», керівник Яна Кокота. Є 4 групи і налічує цей гурт 49 учасників. І в цьому році на одному з фестивалів діти отримали гран-прі. Нещодавно на концерті зникло світло і діти танцювали під рахунок і аплодисменти. Свого часу навіть сам Чапкіс вручав нагороди олександрійським танцюристам.
Є ще молодша група танцюристів «Капітошка», діти 4-5 років. З ними займається уже знайома нам Наталія Смоляр.
На 22 грудня заплановано різдвяно-новорічний розважальний ранок. Звучатимуть колядки, в гості прийдуть казкові герої.
Пані Наталія розповідає, що навіть під час вимкнення світла тренуються при свічках. Вона грає на піаніно, а діти співають. Ось такі реалії для нинішніх дітей війни, які хочуть займатися піснями, танцями та театралізованим дійством. Зауважимо, що пані Наталія володіє одразу кількома інструментами: фортепіано, гітара, бандура. Сама гарно співає, і навіть пісні складає.
Власне, творчих людей в Олександрії чимало. Свого часу навіть була сільським головою Тетяна Михасюк, яка склала вірш, який звучить як гімн. Є там такі рядки: «Село моє Олександрія квітує наче маків цвіт». І це ще одне твердження, що гол… культури в цьому селі завжди в пошанівку і бажаючих займатися нею багато.
І не лише люблять співати, танцювати, декламувати вірші. З пані Наталією виходимо у фойє. Тут вироби з лози, які представляє Раїса Клебан, вишивка Ірини Ніколайчук, картини Аліни та Костянтина Степанюків. Часто їхні роботи стають предметами для різних ярмарків, де збирають кошти для ЗСУ.
Ніхто, звісно, не міг передбачити, що у колишньому костелі колись запрацює Центр культури. Однак ця будівля, колись освячена, як храм і сьогодні служить олександрійцям для духовного збагачення.