16 вересня відзначив своє 80-ліття багаторічний керівник СГПП «Розвазьке», заслужений працівник сільського господарства України Петро Іванович Ягодка. Напередодні ми поспілкувалися з Петром Івановичем. Він, як завжди у діловому настрої: «Сіємо озимі, збираємо коренеплоди, печемо хліб, доїмо корів. Допомагаємо ЗСУ, трудимося за тих, хто в бою. І знаємо, що переможемо». Пропонуємо вам матеріал про цього унікального керівника і людину.
Таких господарів як у Розважі, що на Острожчині в області та й , в Україні залишилось зовсім обмаль. їх можна назвати патріархально-прогресивними. Чому так? Бо залишилась (не розкидали) матеріально-технічна база ще з Союзу, тобто колишнього колгоспу. Не розкидали, не розікрали тваринницькі приміщення, в основному збереглись у своїй основі поля і кількість сільгоспкультур. Однак до цього патріархального додались нові технології, нові корівники, нова техніка і ще багато чого, що входить у аграний комплекс.
Нинішній власник господарства Петро Іванович Ягодка прийшов у розвазький колгосп у 1970 році молодим ветеринаром. Цю професію обрав, бо ще змалку, будучи пастухом домашньої корівки, яка допомогла вижити у важкі повоєнні часи, полюбив тварин. Він і сьогодні утримує у господарстві молочно- тваринницьку ферму, хоча навкруги уже забули як виглядає коров’ячий хвіст. І в цьому ще одна патріархальність Ягодки, бо худоба – це не лише молоко і м’ясо, але й органіка. Нині, при захмарних цінах на мінеральні добрива, це й економія, і наближення продукції до органічної завдяки тваринному посліду. Як книжка пише кожен гектар отримує по 100 тонн органіки. Тож не дивно, що врожаї зернових, кормових і цукрових буряків, сої, кукурудзи, гречки у «Розвазькому» завжди високі. Та ще завдяки сівозміні, що нині в агрокомпаніях не дуже застосовуються. Та й земля-матінка не виснажена, як це буває після сівби лише кукурудзи, ріпака, сої.
Та всього цього не було би у Розважі, якби у 1998 році Петро Ягодка не очолив господарство, яке уже йшло до розвалу. Він знав як зберегти в цілості господарство. Не відмовився від тваринництва, а навпаки почав підтримувати ще й одноосібників, які утримували худобу, продаючи спільне молоко переробникам. Побудував млин і пекарню та почав пекти хлібо-булочні вироби і продавати їх у найближчих селах і навіть у Рівному. Молоко і хліб – це завжди свіжа копій-
ка. Це в свою чергу дає можливість і зарплату вчасно платити, і купувати все необхідне для функціонування сільськогосподарського комплексу. А ще не відмовився від цукрових буряків, знайшов переробника. І тепер завжди має солодкий продукт, який постійно змінюється в ціні. Варто лише вчасно його реалізувати. Господарська жилка швидко дала результати. У селі Петра Івановича поважають, вважають його своїм, бо не одному допоміг у будівництві житла. Завжди допоможе при зверненні, коли біда. Тож неодноразово обирали його депутатом Острозької райради. Дбає про красу населених пунктів. Не так давно на одній із центральних вулиць облагородили джерело. Керівник одного з підрозділів водного господарства Микола Самойдюк взявся за цю роботу. А потім прокоментував, маючи на увазі П. І. Ягодку: «Як приємно мати справу з розумним чоловіком, господарником».
Пан Микола не один такий, що розібрався хто такий Ягодка. Якщо зайдеш до Петра Івановча, то мимоволі чуєш десятки телефонних дзвінків з пропозиціями і проханнями якось співпрацювати з «Розвазьким».
А ще Петро Іванович любить сісти в автомобіль (незважаючи на солідний вік він сам за кермом)
і розповідати про врожайні поля. Справді, дух перехоплює від цих краєвидів. Між полями добротні дороги. Це також ініціатива Петра Івановича, бо добрі дороги – справна техніка. Саме забезпечення технічною стороною завжди лягало на плечі сина Тараса. Нині саме цей син є директором СГПП «Розвазьке». А старший син Юрій – голова Острозької громади. Є ще дочка Ганна, яка також працює у господарстві. А вдома завжди чекає берегиня сімейства Надія Михайлівна.
Запитую у Петра Івановича:
- А скільки ж у вас внуків?
- Мало. Всього семеро, – відповідає глава родини Ягодок, а в самого в голосі звучить гордість.
16 вересня на життєвому календарі заслуженого працівника сільського господарства України Петра Івановича Ягодки черговий поважний ювілей. Насмілююсь сказати що його життя подвиг. Звісно, що сьогодні ми бачимо воєнні подвиги. До речі, майже 10 працівників і так з невеличкого колективу «Розвазького» воюють на фронті. З ними є постійний контакт. Ягодки постійно допомагають воїнам ЗСУ: і транспортом, і дронами, і РЕБами, і коштами. Однак те, що зробив П. І. Ягодка для своїх земляків – також подвиг. Щоденний труд в ім’я людей, України. І пісня, бо ще у 2012 році створив хор, який чули і в Парижі, і в Ліоні, і в Берестечку. Петро Іванович ще й сам заспіває, як приклад для інших. І благоустрій села. І місцеві церква, дитсадок та школа – всі отримують від Петра Ягодки благодійництво. Він, цей подвиг дещо буденний, непомітний. Однак коли подивишся навкруги і є щось зроблене і ви запитаєте: «Хто це зробив?». І вам без роздумів скажуть: «Ягодка! Наш Петро Іванович».
Тож хай не покидає життєва енергія Петра Івановича Ягодку ще багато літ. Буде щасливе його сімейство. Розквітає його село, багатіють і живуть у добрі його земляки. І благословенна Всевишнім вдячність хай освячує шлях нашого ювіляра.