Власне, у Рівному є три найоптимальніші
варіанти для недільного відпочинку, аби було
цікаво дітям і дорослим. Це – Лебединка, де
завдяки Ніні Кроці є шедевральні металеві
скульптури. Зоопарк, де можна поспілкува-
тися з екзотичною фауною. І Оствиця – парк
історичної реконструкції на березі озера Басів
Кут часу Давньої Русі. Нарешті і я вибрався до
Оствиці.
Трохи про історію створення Оствиці. В часи Древ-
ньої Русі – поселення Рівного на березі озера Басів
Кут. Оствиця – одне із імен, якими називали річку
Устя, яка й утворила водне плесо Басівкутського во-
досховища. Саме тут уже в ХІ столітті було утворене
давнє укріплення. Тому нинішню Оствицю ще нази-
вають «Городище Оствиця». Таке укріплення мало
двояку перевагу: поруч вода а ще важкодоступне
місце під час нападів на поселення. А тим більше,
що тут було споруджені укріплення-насипи заввишки
7-9 метрів. У наші часи на цьому місці проводили
розкопки і знайдено знаряддя праці, зброю, побутові
речі. Все це є основою експонатів місцевого музею.
Фрося та інші мешканці
тваринного світу
Але досить про історію, хоча вона тут присутня
повсюди у формі будівель, човнів, різних споруд.
Практично основа всіх будинків – дерево, камінь і
глина, як це було колись. А сама доріжка крутиться
вервечкою навколо острова, створюючи шлях для
екскурсії. Якщо після входу через дерев’яну дозо-
рну ви повернете наліво, то почуєте бекання овечок
і баранів. Їхні темно-коричневі кожухи захищають
не лише від холоду, але й спеки. Вівці мирно від-
почивали у кошарі, відправивши у розвідку лише
одного. Та тільки появилися відвідувачі з якимись
ласощами, то одразу ж вийшли на арену, навпере-
бій бекаючи (на фото).
Ще в одному куті цього острова,
уже біля водойми улюбленці дітво-
ри – нутрії. Абсолютно дружелюбні
ссавці не лише чекають ласощів, а
ще, здається, звикли до фотосесій та
відеопоказів. Це зменшує бар’єр між
homo sapiens та гризунами.
Паралельно, де лісовий затінок,
мирно вжилися білобриса рогата
коза та пузата свинка Фрося. Вона
невдоволено хрюкає і не дочекав-
шись гостинців вляглася у холодочку.
Зате дереза, позбувшись суперниці
у гастрономії, смакує молодою ко-
нюшиною, яку їй підносять хлопчик
і дівчинка – братик і сестричка (на
фото). Вочевидь, козу вони бачать
вперше, бо спочатку боязко підходять
до білобокої, але парнокопитна заохо-
чує їх до ігор. І дітки з задоволенням
підносять бобові до прудкої кізочки.
Флотилія Оствиці та
древні ремесла
Здалеку на водному плесі ви-
дно кілька човнів. Один з них човен
вікінгів, звісно реконструйований,
дракар «Гунгнір». До речі, довжина
човна 9 метрів. Ще одна історична
версія слов’янської ладі Х-ХІІ сто-
ліття «Лада» під вітрилами та інші
човни. Молодь залюбки сідає в них і
під вітрилом, а чи з допомогою весел
освоює водне плесо Басівкутського
озера. Спочатку трохи лячно, як хит-
неться човен, чути голоси дівчат, але
інструктори швидко вирівнюють ко-
раблик і отримуєш лиш задоволення
від катання.
В Парку відроджують старі ре-
месла.
– Плануємо зробити вулицю пра-
давніх ремесел, – розповідає фактич-
ний засновник історичного заповід-
ника Юрій Ойцюсь. – Маємо кілька
майстрів. Але сьогодні дуже важко
знайти професіоналів таких ремесел:
гончарів, бондарів, лозоплетіння.
Мусимо самі навчати цих професій.
На вулиці древніх ремесел є від-
повідні будівлі, пристосовані до тої
чи іншої спеціальності. В одній з них
застали майстер-клас по гончарству,
якого навчала бажаючих молода
дівчина (на фото). Але не хотілося
перебивати процес. А ось по сусідству
застав майстриню-лялькарку Ірину
Кухар (на фото). Вона розповідає:
– Я приїхала з міста Здолбунів.
Проводжу майстер-клас з виготов-
лення ляльок-травничок. Викорис-
товуємо лікувальні трави: звіробій,
м’яту, багно, різнотрав’я. мілко по-
дрібнюємо їх і виготовляємо лялечки з
льоноволокна, бавовни, деяких ниток.
Ці лялечки можна використати для
того, аби бавитися, а також для того,
щоб пахло в хаті чи в автомобілі, на
робочому місці чи дитячій колисочці.
Вони з успіхом заміняють синтетичні
вироби з ароматизаторами, які шко-
дять здоров’ю.
Якраз підійшла молода сім’я, аби
придбати таку лялечку-травницю.
Але пані Ірина вирішила подарувати
ляльку:
– Це наш захисник – здолбунівча-
нин Сергій Антонюк, який з 2014-го
року воював на фронті.
Воїн зашарівся, якраз такі не дуже
люблять бути публічними. Сім’я по-
дякувала за подарунок, а пані Ірина
продовжує свою розповідь:
– Раніше я багато плела брилів.
Але для цього потрібна солома з
жита, а з листя кукурудзи виготовляю
павучки, ангелочки.
Пані Ірина з вдячністю згадує ім’я
Миколи Сергійовича Огородника з
села Копитків, який, власне, і передав
їй вправність цього ремесла.
– На жаль, – каже майстриня, – дуже
мало молодих людей хоче навчатися
такого ремества. Але я дякую Богу, що
мені ця справа подобається.
Ірина Кухар працює у Здолбунів-
ському центрі культури і дозвілля. На-
вчає дітей різного рукомесла: писати
писанки, плести кошики з лози, ви-
роби з трави. Нам обов’язково треба
передати підростаючому поколінню
ці древні ремесла, бо інакше вони
залишаться у небутті.
Пані Ірина – одна з тих, хто орга-
нічно вплітається у життєдіяльність
історичного етнографічного острова.
Однак це не означає, що тут не мож-
на займатися чимось фізично актив-
ним. Щойно завершились змагання
з карате. Тренер та організатор по-
єдинків Артур Токаєв вручає грамоти
і медалі переможцям (на фото). Він
каже:
– Проходили змагання з карате
по напрямках форми та кінджітси у
вікових категоріях з 8 до 16 років. Ор-
ганізували також майстер-клас разом
з Товариством Червоного Хреста з
надання першої медичної допомоги.
Словом, активно провели час.
На Оствиці є чимало способів
активно проводити час. В одній із
локацій є стенди для стрільби з лука.
Кілька дівчаток, ще зовсім юних, у
футболках «Жителі Оствиці» навчали
бажаючих якраз постріляти зі старо-
винного виду зброї (на фото).
Пермяков, «Кам’яний гість» та
«Веремія»
Оствиця бачила чимало різних
фестивалів, виступів різних гуртів,
тусовок творчих осіб. Тож не здиву-
вався, коли побачив знайомі обличчя,
як ось Андрій Пермяков. В нього якраз
День народження. Тож вітаю його.
Він вирішив відзначити «днюху» з
користю для громади, виступив уже
ввечері зі своїм унікальним поетич-
ним проектом «Віршау». Отож Андрій
читав патріотичні власні вірші, а гурти
«Кам’яний гість» та «Веремія» зіграли
благодійний акустичний концерт. Зби-
рали кошти для закупівлі дронів. Як
повідомив нам Юрій Ойцюсь (на фото
він разом з Андрієм Пермяковим):
– Дуже вдячний учасникам кон-
церту, які збирали кошти для одного
з підрозділів, де служить мій брат та
багато знайомих. Їм дуже потрібні
дрони та інші військові речі. Одно-
часно гурт «Кам’яний гість» зняв
кліп і таким чином ще раз прославив
Оствицю.
Юрій Ойцюсь –
ідейний натхненник та керівник
Оствиці
Наша розповідь не була б по-
вною, якби ми не розказали про
ідейного натхненника і фактичного
господаря Оствиці. За фахом Юрій
Миколайович Ойцюсь – магістр
культурології, дизайнер, керівник
ГО «Спілка велосипедистів Рівно-
го», ідейний натхненник і керівник
«Клубу історичної реконструкції
«Оствиця»».
Вперше ми познайомилися з
паном Юрієм у Шпанівській грома-
ді, з якою він тісно співпрацював
у напрямку розвитку краєзнавства
та розширення туристичної інфра-
структури.
– Ця співпраця, – розповідає Шпа-
нівський сільський голова Микола
Столярчук, – дала свої продуктивні
результати. Насамперед зроблена
повноцінна велодоріжка до Хотина.
Це сприяло взагалі будівництву до-
роги. З його допомогою проведено
і веломарафон «Поліська січ» та
фестиваль «Погоринський чадорош».
Юрій Миколайович – чудовий органі-
затор різних заходів.
Пригадую, як при оглядинах луга
біля Горині Юрій Ойцюсь побачив
кущики чебрецю. Він не полінувався
взяти лопату і викопати кілька кущи-
ків, аби посадити на Оствиці.
Ось так по крупинці, починаючи
з 2019 року, Оствиця стає місцем не
лише активного відпочинку, але й
відродження національних древніх
ремесел, зброярства, судноплавства.
Це поєднується з сьогоденністю, його
потребами і запитами. І чудово, що є
людина, яка горить новими ідеями і
діями.
– Що слід чекати нового у житті
Оствиці найближчим часом? – запи-
тую у Юрія Миколайовича.
– В найближчих планах створення
вулиці древніх ремесел і гідрологічно-
го заказника в районі Нового двора.
Вже почали робити перші проекти.
– То в невдовзі можна буде без-
печно купатися в озері?
– Тільки після того, як зроблять у
Квасилові реконструкцію очисних спо-
руд і почистять мул. Тож через років
2-3 можна буде безпечно користува-
тися Басівкутським озером.
Що ж, є нова планка і її треба по-
долати.