З 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України №3494-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань». Він вплинув на порядок, підстави та алгоритми оформлення майже всіх видів відпусток.
Про ключові зміни інформує Перший заступник начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Роман Карпюк.
Згідно із внесеними змінами збільшується термін перебування у відпустці без збереження зарплати за згодою сторін за сімейними обставинами. Якщо раніше така відпустка надавалась не більше 15 днів щороку, то на даний час її тривалість збільшено до 30 днів. Крім того, статтю 26 «Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін» Закону України «Про відпустки» доповнено абзацом: «На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.»
Таким чином, саме статтею 26 регламентована можливість надання відпустки без збереження зарплати на час воєнного стану за згодою сторін.
Разом з тим, час перебування у відпустках, передбачених статтею 26 Закону України «Про відпустки», не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 9 цього Закону.
Наприклад, якщо раніше працівник весь рік перебував у відпустці без збереження зарплати за згодою сторін на час воєнного стану, то за цей період такому працівнику нараховувалися відповідні дні щорічної основної відпустки. Відтепер такий порядок не застосовується.
Статтею 25 Закону України «Про відпустки» встановлено нову підставу для надання такої відпустки: «працівникам, які стали до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації надається відпустка тривалістю до 60 календарних днів».
Внесеними змінами передбачена можливість виплати компенсації за невикористані відпустки мобілізованим працівникам у разі їх призову. Так, статтю 24 Закону України «Про відпустки» доповнено такою нормою: «працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період або прийняттям на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу».
Тобто, якщо працівник призивається на військову службу, то йому може бути виплачена компенсація за невикористану відпустку, але тільки за бажанням такого працівника і тільки не пізніше останнього дня місяця, в якому такий працівник був увільнений від роботи через мобілізацію.
Також, внесено зміни стосовно документального підтвердження для надання відпустки при народженні дитини. Так, якщо відпустка надається батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, то потрібно додатково надати заяву матері дитини та свідоцтво про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини. Якщо відпустка при народженні дитини надається бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати або батько яких є одинокою матір’ю або одиноким батьком, то також потрібна відповідна заява від одинокої матері чи одинокого батька такої дитини.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити у наданні будь-якого виду відпусток, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, а також до виконання робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання або замовлення. Як і раніше це не стосується відпустки по вагітності та пологах, відпустки для догляду за дитиною до трьох років.
У період воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Статтю 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» доповнена нормою згідно з якою невикористані дні щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця можуть надаватися без збереження заробітної плати.
Зазначеним законом також внесено зміни щодо перенесення вихідних та святкових днів. Відповідно до нової редакції статті 67 КЗпП України можливість такого перенесення може визначатись трудовим та/або колективним договором. А у разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом або розпорядженням роботодавця, який слід погодити із профспілкою або представником трудового колективу.
Важливо!
Консультації та інформаційну підтримку працівники і роботодавці можуть отримати у Західному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці як за допомогою офіційного листування, так і сервісу онлайн консультацій «інтерактивний інспектор», а саме: через: мобільний телефон +380681404120 та встановлені на ньому месенджери: Viber, WhatsApp, Telegram, електронну пошту – interaktuvnyiinspektor_z@ukr.net, онлайн форму – https://forms.gle/LCiAbqjAxTRPjiFbA. Також, консультації можна отримати за адресами місцезнаходження відповідних структурних підрозділів Західного міжрегіонального управління в Рівненській, Львівській, Волинській та Закарпатській областях.