Кажуть: «Дідух до хати, біда – з хати». Дідух – давній ще язичеський оберіг оберіг в українських оселях. Раніше навіть ялинки в хату ніхто не заносив. Нині дідух або коляда, або хлібне дерево, або борода – головний символ Різдва. І означає він діда родоначальника роду, а разом з ним усіх предків, які колись були у цій сім’ї.
– Дідух увібрав у собі урожай з рідної землі…, – каже майстриня з виготовлення дідухів з Гощі Галина Катеринчук.
– Ми з чоловіком Анатолієм самі вирощуємо пшеницю, жито, овес, льон, які стають основним матеріалом для виготовлення дідухів. Неподалік від Воронухи, що на Кореччині маємо батьківську хату та трохи землі, тож там і вирощуємо. А ще тримаємо пасіку. Таким чином маємо заняття і маленький підробіток до пенсії.
Свого часу пані Галина працювала агрономом на Кореччині, а потім в Гощі в управлінні сільського господарства. Чоловік на швидкій.
– Він у мне майстер на всі руки, – хвалить главу сімейства господиня.
– Ось вазочку для основи до дідуха сплів з лози. Ми її спочатку відварюємо, а потім разом плетемо. А це кошичок для скляної банки, в якій і свячену воду можна нести, і молоко. Ось так і живуть молоді пенсіонери. /Сміється/ Підходять покупці, тож прихвалюю товар і ще встигаю зробити знімок.