Яке чудове це українське словосполучення!
Подумалось вчергове, коли під час службового відрядження їхав маршруткою з Корця. На автостанції зайшов у чистий салон. Одразу почув приємний голос водія: “Будь ласка, займайте місця, які вам сподобались”. У рівненському напрямку поїхали не одразу, бо треба було забрати ще пасажирів з Корця, в тім числі й багато учнів. І до кожного, що літнього, що юного чули чарівне словосполучення.
Пасажири звично виходили та заходили. З деякими керманич транспорту жартував у міру дозволеності. Як ось діалог: “Скільки коштує квиток до Новин?”. 25 гривень або 3 євро. Але краще гривнями, бо до Європи ще далеко”.
Пасажира з Новин поміняла молода пара з собачкою на руках. Дитятком ще необзавелись, тож є жива забавка. Молодик запитує: “За собаку також платити?”. “Якщо не займатиме окремого місця, то не треба.”
В салоні дружня атмосфера. То ж заводжу розмову з жінкою, яка лише посміхається на це все. Розповідає, що їздила в гості до сестри, а живе біля Соснового. Роботи в селі нема, то ж займається вишиванням, в основному бісером. Не на продаж, просто для душі. Зробила подарунок у місцеву церкву, родичам. Федорівський поворот, жінці виходити. Дякує водієві. У відповідь: “Будь ласка”. Знайомлюсь з водієм. Звати його Микола. Прошу квиток, бо я у відрядженні. Квитки у нього є на відміну від багатьох. А це безпека вашого проїзду.
Виходжу на своїй зупинці, пан Микола дарує свою Посмішку. То як не зробити знімок. Дякую. У відповідь чарівне слово. Нині маємо великий дефіцит водіїв – чоловіків. Маршрутом Рівне – Олександрія їздить, приміром, жінка Тетяна. Та ще більший дефіцит культури та доброти.